Адміністративне право як інструмент реалізації соціального призначення держави: національний і європейський контексти

Abstract

У статті досліджено адміністративне право як ключовий інструмент реалізації соціального призначення держави в національному та європейському контекстах. Соціальна держава, будучи важливим елементом сучасної демократичної моделі, не може ефективно функціонувати без чіткої правової організації процесу надання соціальних благ та гарантій. Адміністративне право виконує системоутворюючу функцію у процесі публічного управління соціальною сферою, установлюючи нормативні засади діяльності органів влади, порядок надання соціальних послуг та механізми захисту прав громадян. Мета дослідження полягає в аналізі національних особливостей правового регулювання соціальної політики в Україні, виявленні основних проблем у цій сфері, а також у зіставленні вітчизняної практики з європейськими стандартами реалізації соціального призначення держави. У роботі розкрито, що в Україні адміністративно-правовий інструментарій у соціальній сфері активно розвивається, однак залишається фрагментарним і недостатньо ефективним. Основними викликами залишаються нормативна неврегульованість окремих процедур, дублювання повноважень між органами влади різного рівня, недостатня якість кадрового забезпечення та нерівномірний розвиток цифрових інструментів надання соціальних послуг. Особливу увагу приділено аналізу наслідків децентралізації у сфері соціальної політики, яка попри значні можливості для розвитку громад також створила нові ризики у забезпеченні доступу до базових соціальних благ для найуразливіших категорій населення. Окремий акцент зроблено на європейському досвіді, де адміністративне право є не лише регулятором процедур, а й гарантом дотримання принципів соціальної справедливості, рівності доступу та права на ефективний засіб захисту. На прикладах Німеччини, Франції, Швеції та Нідерландів продемонстровано, що ефективна соціальна політика передбачає наявність чітких, прозорих і доступних адміністративних процедур, високий рівень мотивації рішень органів влади, існування спеціалізованого соціального судочинства та розвиток системи превентивного контролю за якістю надання соціальних послуг. На основі проведеного дослідження сформульовано комплекс рекомендацій щодо вдосконалення адміністративного права України у сфері соціальної політики. Зокрема, пропонується оновлення нормативно-правової бази, запровадження обов’язкової мотивації адміністративних рішень, розвиток механізмів адміністративного оскарження у соціальній сфері, стандартизація процедур надання соціальних послуг, удосконалення кадрового забезпечення та активне залучення громадян до процесу формування місцевої соціальної політики. Підкреслено, що без належного розвитку адміністративно-правових механізмів соціальне призначення держави в Україні залишатиметься декларативним, а не реальним елементом суспільного життя. Доведено, що адміністративне право має розглядатися не лише як регулятор діяльності публічної адміністрації, а й як активний засіб досягнення соціальної справедливості, підвищення добробуту громадян і зміцнення довіри до держави загалом. The article examines administrative law as a key instrument for realizing the social purpose of the state in both the national and European contexts. A social state, as an essential element of the modern democratic model, cannot function effectively without a clearly organized legal framework for the provision of social benefits and guarantees. Administrative law plays a system-forming role in the management of the social sphere by establishing the regulatory foundations for public authorities’ activities, setting the procedures for the provision of social services, and creating mechanisms to protect citizens’ rights. The purpose of the study was to analyze the national peculiarities of legal regulation in the field of social policy in Ukraine, to identify the main challenges, and to compare domestic practices with European standards for the realization of the state’s social function. The research reveals that, in Ukraine, the administrative and legal toolkit for the social sphere is actively developing but remains fragmented and insufficiently effective. Key challenges include regulatory gaps in certain procedures, duplication of powers among various levels of government, inadequate quality of staffing, and uneven development of digital tools for the delivery of social services. Particular attention is paid to the consequences of decentralization in the field of social policy, which, despite offering significant opportunities for community development, has also created new risks for ensuring access to basic social benefits for the most vulnerable groups. The article emphasizes the European experience, where administrative law not only regulates procedures but also acts as a guarantor of adherence to principles of social justice, equal access, and the right to effective remedies. Through examples from Germany, France, Sweden, and the Netherlands, it is demonstrated that effective social policy requires clear, transparent, and accessible administrative procedures, a high level of justification for administrative decisions, specialized social judicial mechanisms, and the development of preventive control systems for service quality. Based on the research, a comprehensive set of recommendations is formulated to improve administrative law in Ukraine’s social policy sector. These include updating the regulatory framework, introducing mandatory justification for administrative decisions, enhancing administrative appeal mechanisms, standardizing service delivery procedures, improving staffing, and actively involving citizens in the process of forming local social policies. It is emphasized that without proper development of administrative and legal mechanisms, the social function of the state in Ukraine will remain declarative rather than a real element of social life. The article concludes that administrative law should be seen not merely as a regulator of public administration activities but as an active means of achieving social justice, improving citizens’ well-being, and strengthening public trust in the state.