Сучасні правові виклики реалізації спадкових прав у воєнний та післявоєнний періоди

Abstract

У статті здійснено всебічний аналіз сучасних можливих викликів, які постають перед громадянами України у процесі здійснення спадкових прав в умовах дії правового режиму воєнного стану, а також у період після його завершення. Збройна агресія російської федерації проти України спричинила не лише масштабні людські та матеріальні втрати, а й серйозно ускладнила механізми реалізації основоположних прав громадян, зокрема у сфері спадкування. У складних умовах воєнного часу виникла низка нових юридичних, процедурних та організаційних бар’єрів, які потребують осмислення та правового врегулювання. Особливу увагу в дослідженні зосереджено на трансформації законодавчого регулювання строків прийняття спадщини, що стало необхідним у зв’язку з масовими переміщеннями населення, тимчасовою окупацією окремих територій, а також збоєм функціонування традиційної системи нотаріальних дій. Аналізуються зміни, які відбулися в порядку відкриття спадкових справ, доступі до нотаріусів та веденні спадкових реєстрів. Вивчаються також практичні труднощі, пов’язані з реєстрацією фактів смерті осіб, які загинули або померли в умовах бойових дій, на окупованих територіях або під час евакуації. У межах дослідження здійснено ґрунтовний аналіз чинних нормативно-правових актів, що регулюють сферу спадкового права в умовах воєнного стану, включаючи спеціальні законодавчі ініціативи, тимчасові положення та адаптаційні механізми. Окрему увагу приділено судовій практиці, зокрема аналізу рішень Верховного Суду, що формують правозастосовну практику у відповідній сфері. Визначено, що актуальна законодавча практика зміни підходу до обчислення строків прийняття спадщини – з моменту державної реєстрації смерті, а не з фактичної дати її настання – породжує низку юридичних суперечностей із базовими нормами Цивільного кодексу України, зокрема з положеннями ст. 1270. Це, своєю чергою, потребує відповідного нормативного доопрацювання задля забезпечення правової визначеності та передбачуваності. Обґрунтовано необхідність подальшого вдосконалення законодавчої бази у сфері спадкового права з урахуванням реалій післявоєнного відновлення країни. Указано на потребу підвищення гарантій судового та нотаріального захисту прав громадян, які опинилися в умовах обмеженого доступу до правових послуг. Висловлено пропозиції щодо зміцнення правового механізму спадкування в умовах кризових викликів та нестабільного функціонування державних інституцій. Окремий розділ дослідження присвячено трансформаціям у діяльності нотаріальної системи, яка адаптувалася до екстремальних умов. Проаналізовано впровадження можливості звернення спадкоємців до будь-якого нотаріуса на території України незалежно від місця постійної реєстрації померлої особи. Така зміна стала логічною відповіддю на масштабне внутрішнє переміщення населення та необхідність забезпечення безперервності надання правових послуг у надзвичайних умовах. Особливий акцент зроблено на функціонуванні Спадкового реєстру в умовах обмеженого або відсутнього доступу до електронних систем, а також на практичних аспектах реалізації спадкових прав громадянами України, які через війну перебувають за межами країни. У цьому контексті проаналізовано роль консульських установ як посередників у забезпеченні доступу до нотаріальних послуг та організації спадкових процедур за кордоном. Наголошено на особливій ролі нотаріуса як ключового суб’єкта спадкових правовідносин, який виконує функцію правового модератора, здатного оперативно реагувати на нестандартні обставини, запобігати конфліктам між спадкоємцями та забезпечувати ефективне позасудове врегулювання спорів. Розглянуто особливості здійснення судового захисту спадкових прав у період дії воєнного стану, включаючи практику розгляду справ щодо визначення часток у спадковому майні, встановлення переважного права на окремі об’єкти спадщини, а також подовження строків на прийняття спадщини у разі наявності поважних причин. Результати проведеного дослідження мають виражену прикладну орієнтацію та можуть бути використані для формування ефективної системи правового регулювання спадкових відносин у післявоєнний період. Особливу увагу приділено необхідності створення додаткових правових інструментів для захисту інтересів внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій, а також громадян України, які тимчасово перебувають за межами країни. Наголошено на важливості забезпечення рівного доступу до реалізації спадкових прав для всіх громадян незалежно від їх фактичного місця проживання чи місця перебування. This article comprehensively analyzes the contemporary challenges faced by Ukrainian citizens in exercising their inheritance rights under martial law and in the period following its termination. The armed aggression by the Russian Federation against Ukraine has not only caused massive human and material losses but has also severely complicated the mechanisms for realizing fundamental citizen rights, particularly in the realm of inheritance. Under the complex conditions of wartime, a range of new legal, procedural, and organizational barriers have emerged, requiring careful consideration and legal regulation. The study particularly focuses on the transformation of legislative regulation concerning inheritance acceptance deadlines, which became necessary due to mass population displacement, the temporary occupation of certain territories, and disruptions to the traditional system of notarial actions. It analyzes the changes in the procedure for opening inheritance cases, access to notaries, and the maintenance of inheritance registers, while also examining practical difficulties related to registering the deaths of individuals who died during combat, in occupied territories, or during evacuation. Within the scope of this research, the author conducts a thorough analysis of current normative legal acts governing inheritance law under martial law, including special legislative initiatives, temporary provisions, and adaptation mechanisms. Specific attention is given to judicial practice, particularly the analysis of Supreme Court decisions that shape law enforcement practices in this domain. It is determined that the current legislative practice of changing the approach to calculating inheritance acceptance deadlines – from the moment of state registration of death, rather than the actual date of its occurrence – creates a number of legal contradictions with the basic norms of the Civil Code of Ukraine, specifically Article 1270, which in turn necessitates appropriate normative refinement to ensure legal certainty and predictability. The article substantiates the need for further improvement of the legislative framework in the field of inheritance law, taking into account the realities of the country’s post-war reconstruction, and highlights the necessity of enhancing guarantees for judicial and notarial protection of citizens’ rights who find themselves with limited access to legal services. Proposals are made to strengthen the legal mechanism of inheritance in the face of crisis challenges and the unstable functioning of state institutions. A separate section of the study is dedicated to the transformations in the notarial system’s activity, which has adapted to extreme conditions, analyzing the implementation of the possibility for heirs to approach any notary in Ukraine, regardless of the deceased’s last permanent registration place; such a change became a logical response to large-scale internal displacement and the need to ensure the continuity of legal services in emergency situations. Particular emphasis is placed on the functioning of the Inheritance Register under limited or absent access to electronic systems, as well as on the practical aspects of realizing inheritance rights by Ukrainian citizens who are abroad due to the war, with the role of consular institutions as intermediaries in providing access to notarial services and organizing inheritance procedures abroad being analyzed in this context. The author emphasizes the special role of the notary as a key subject in inheritance legal relations, acting as a legal moderator capable of promptly responding to non-standard circumstances, preventing conflicts between heirs, and ensuring effective out-of-court dispute resolution. The article also examines the peculiarities of exercising judicial protection of inheritance rights during martial law, including the practice of considering cases concerning the determination of shares in inherited property, establishing a preferential right to certain inheritance objects, and extending inheritance acceptance deadlines in the presence of valid reasons. The results of this study have a strong practical orientation and can be used to form an effective system of legal regulation for inheritance relations in the post-war period, with particular attention given to the need to create additional legal instruments for protecting the interests of internally displaced persons, residents of temporarily occupied territories, and Ukrainian citizens temporarily residing outside the country, emphasizing the importance of ensuring equal access to the realization of inheritance rights for all citizens, regardless of their actual place of residence or location.