Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/15788
Назва: Деякі питання кваліфікації посягань на майно, що вчиняють російські військові в Україні
Інші назви: Some issues to establish encroachments on property committed by russian servicemen in Ukraine
Автори: Хашев, Вадим
Khashev, Vadym
Бібліографічний опис: Хашев В. Деякі питання кваліфікації посягань на майно, що вчиняють російські військові в Україні / В. Хашев // Науковий вісник Дніпровського державного університету внутрішніх справ. - 2024. - Спец. випуск № 1 (132) «Права людини та правоохоронна діяльність в умовах воєнного стану». – С.107-115
Дата публікації: 2024
Видавництво: ДДУВС
Ключові слова: військові кримінальні правопорушення
воєнні злочини
порушення законів та звичаїв війни
мародерство
пограбування
міжнародне гуманітарне право
military criminal offences
war crimes
violation of laws and customs of war
looting
robbery
nternational humanitarian law
Короткий огляд (реферат): Розглянуто особливості кваліфікації посягань на майно цивільних осіб, що вчиняють російські військові в Україні, з урахуванням норм національного та міжнародного права. Сформульовано висновок, що випадки пограбування майна цивільних осіб російськими військовими як на полі бою, так і не на полі бою, мають підлягати кваліфікації не за ст. 432 Кримінального кодексу України (далі – КК України) як мародерство, а за ст. 438 КК України як воєнний злочин, оскільки це є одним із проявів порушення законів та звичаїв війни, що передбачено у диспозиції цієї статті. Причому головним орієнтиром для кваліфікації діянь як воєнних злочинів за ст. 438 КК України має бути ст. 8 Римського Статуту Міжнародного кримінального суду. Тобто випадки пограбування повинні відповідати положенням підпункту «iv» п. «а» ч. 2 або підпункту «xvi» п. «b» ч. 2 цього нормативного акта: бути широкомасштабними або здійсненими в межах розграбування міста або населеного пункту. Встановлення мінімального розміру викраденого майна для того, щоб пограбування було визнано широкомасштабним, віднесено на розсуд суду для кожного окремого випадку. І якщо заподіяну шкоду не буде визнано «широкомасштабною», відповідно, кваліфікацію заволодіння майном за ст. 438 КК України як воєнного злочину буде виключено. Для підтвердження факту «розграбування міста або населеного пункту» необхідно довести, що заволодіння майном відбулося у значному розмірі. Пропонується орієнтиром для визнання мінімального розміру майна, яким протиправно заволоділи російські військові, значним для того, щоб відповідне діяння можливо було кваліфікувати за ст. 438 КК України як воєнний злочин, вважати положення п. 2 примітки до ст. 185 КК України, відповідно до якого значною шкодою слід вважати спричинені збитки на суму від ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А окремі випадки пограбування цивільного населення російськими військовими, якщо не було встановлено та доведено, що вони вчинені в межах широкомасштабного привласнення майна чи розграбування міста або населеного пункту у значному розмірі, не можуть кваліфікуватися за ст. 438 КК України як прояви воєнних злочинів. Водночас залежно від способу заволодіння майном їх можна кваліфікувати як крадіжки, грабежі, розбої, вимагання чи шахрайство за відповідними статтями Розділу VI Особливої частини КК України «Кримінальні правопорушення проти власності». The article examines the peculiarities of establishment of encroachments on civilian property committed by russian servicemen in Ukraine with due regard for the provisions of national and international law. It is concluded that cases of looting of civilian property by the russian military both on and off the battlefield should be established not under Article 432 of the Criminal Code of Ukraine as looting, but under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine as a war crime, since these military personnel commit one of the manifestations of violation of the laws and customs of war, as provided for in the disposition of this article. Moreover, the main reference point for establishing acts as war crimes under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine should be Article 8 of the Rome Statute of the International Criminal Court. That is, the cases of robbery must comply with the provisions of subparagraph «iv» of paragraph «a» of Part 2 or subparagraph «xvi» of paragraph «b» of Part 2 of this normative act: be large-scale or committed as part of the plundering of a city or settlement. Establishing the minimum amount of stolen property for the robbery to be recognised as large-scale is at the discretion of the court in each individual case. And if the damage caused is not recognised as «large-scale», the establishing of the seizure of property under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine as a war crime is excluded. In order to prove the fact of «plundering a city or settlement», it is necessary to prove that the seizure of property occurred on a large scale. It is proposed to consider the provisions of paragraph 2 of the note to Article 185 of the Criminal Code of Ukraine as a guideline for recognising the minimum amount of property illegally seized by the russian military as significant in order to establish the relevant act as a war crime under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine, according to which the damage caused in the amount of one hundred tax-free minimum incomes should be considered significant damage. And individual cases of robbery of civilians by the russian military, unless it has been established and proved that they were committed as part of a large-scale misappropriation of property or plundering of a city or settlement on a large scale, cannot be established under Article 438 of the Criminal Code of Ukraine as manifestations of war crimes. At the same time, depending on the method of seizure of property, they can be established as theft, robbery, extortion or fraud under the relevant articles of Section VI of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine «Criminal offences against property»
URI (Уніфікований ідентифікатор ресурсу): http://doi.org /10.31733/2078-3566-2024-5-17
https://er.dduvs.edu.ua/handle/123456789/15788
Розташовується у зібраннях:Науковий вісник Дніпровського державного університету внутрішніх справ. - 2024. - Спеціальний випуск № 1 (132) «Права людини та правоохоронна діяльність в умовах воєнного стану»
НАУКОВІ СТАТТІ
Наукові статті
Хашев Вадим Георгійович

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
12.pdf268,48 kBAdobe PDFЕскіз
Переглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.